Було б незле описати метод – а раптом хтось захоче зробити коханій (-ому) подарунок своїми руками…
Для початку потрібна соломка – ячмінь, овес, жито (лише м’якші стебла), трава райграс. Пшениця не підходить – надто тверда. Найкраще ячмінь, бо легко ним робити – він найтонший. Береться та частина стебла, що вкрита листком – бо вона блищить, обтинається між перемичками – щоб була трубочка. Найкраще наготувати стебел самому на полі, добре коли вже пожовтіли, але ще повністю не достигли колоски – тоді вони м’якші. Треба дивитися на чистоту стебла, бо дощова вода затікає у листочок, і стебло чорніє – стає непридатним до використання, - збирати добре у сухе літо.
При кончій потребі мабудь що можна знайти потрібний сніп і на базарі, особливо перед Різдвом.
Наготовлені соломинки-трубочки вариться хвилин десять (щоб більше зм’якли і не тріскали при розрівнюванні), розрізається вздовж (один проріз, не два) і прогладжується щоб отримати рівну полоску. Праска бажано з не алюмінієвою підошвою, щоб не замазувала соломки. Прогладжується на рівній дощині.

В якості інструменту потрібен маленький ножик-ґнип з хорошої сталі, для проби «пера» може підійти і жилетка або манікюрні ножниці, але ніж краще. Дощина теж потрібна, щоб на ній різати. Ножик найкраще зробити з дискової пилки до металу (швидкоріжуча сталь), вони є на кожному базарі – невеликі різних розмірів білого кольору. Найпростіше наперед зробити ручку з твердого дерева, наприклад сливки, півтораміліметровим свердлом зробити пару отворів в торці, де буде лезо і забити (як цвяха) туди полоску, отриману із тої пилки, а потім підгострити, добре довести на алмазі або дрібному камені.

Узор вибирається від потреби і можна знайти серед класичних інтарсій, на відкритках, бабиній хустці, на пляшці «квасу монастирського», обкладинці якоїсь книжки тощо. Перемалювати (якщо треба – збільшити на ксероксі) на напівпрозорий папір (часом використовують для печива). Бажано підправити узор – щоб гарніше було і легше. Добре і на звичайний папір теж – кожну детальку намалювати окремо на тому ж папері – щоб можна було наклеїти соломку, пам’ятаючи, що вона відбиває світло і треба наклеювати у правильному напрямі. Часто для одного елементу потрібно кілька соломинок. Клеїти найкраще у такий спосіб: на листок із зошиту видавити трохи клею ПВА, намастити ним потрібну за довжиною частину соломинки, прикласти до намальованого елементу на прозорому папері, притиснути і відрізати зайве, таким чином набрати весь елемент (на фото видно). По завершенні набору добре пропрасувати – щоб клей висох і вирівняти, бо зволожені соломинки трохи скручуються. Готовий елемент вирізується по намальованих контурах (папір-то трохи прозорий).  Можна і витинати, але тоді по краях залишається маленька вдавлена смужка. А от середину листка можна лише вирізати.  Приготувати всі елементи.

Приготувати дошку для покриття узором. Дошку пошліфувати і побейцувати у темний колір, намалювати форму, вирізати і почистити краї. Профрезирувати кант щоб було гарно. Полакувати раз, переважно ґрунтовкою. Взяти візерунок на прозорому папері і чуть приклеїти у двох верхніх точках так як узор має бути на дошці. Готові елементи (при потребі деякі з них можна зафарбувати – найпростіше лаком для нігтів) намазуються з внут. боку клеєм, і прикладається до дошки де він має бути, підправляється згідно малюнку на папері і притискається рукою на півхвилини – щоб клей злапав. ( На попередньо пролакованій дошці розмазаний клей не видно, а на нелакованій – дуже навіть видно, після лакування.) Так порядково набирається весь узор. Потім папір відчеплюється, а дошка лакується. Слід бути пильним, бо якщо використаний лак для нігтів, а лакується нітролаком, то для попередження розмивання на колір слід обережно нанести шар лаку, лише раз провівши кісточкою (так пару раз), потім, витримуючи час висихання, вказаний на банці, обережно 4-5 раз покрити дошку лаком, і раз з зворотньої сторони (щоб дошку не вигинало).

Зробити отвір на цвяшок  – і подарунок готовий! Всього-то-навсього… 
Гарно запакувати, взяти під пахву і йти на зустріч, згадуючи мене незлим тихим словом із «вдячності» за подану ідею…