З кого почнемо? Я пропоную почати з Ремарка або Стефан Цвейга. Що скажете?

Я перечитала майже всього Скотта, коли вчилась у школі...

Не знаю чому, але мені більше за всі його твори сподобався роман "Пірат"

Дуже мінорна сага.... Місце дії - Шетлендські острови.... Сувора природа, Північне море... Та досить трагічна історія...

Не назвала би це лицарським романом,я к і більшість романів Скотта. Мабуть самі відомі його твори - Айвенго, Квентін Дорвард та декілька інших я в назвала лицарськими

Мені подобаються його твори про його Батьківщину - Щотландію. Є в них якась сумна краса

Сегодня буду на русском, после работы плохо соображаю, не хочу настолько коверкать язык. Ашнар Линкс, а Вы читали рассказы и легенды Цвейга? Ремарка я одно время было такое перечитала всего, тяжелые книги у него. О тяжелых временах. Больше всего меня поразила "Триумфальная арка". Фантастику и я люблю, хорощее фэнтези тоже. Ольгу Громыко -"Профессия ведьма" я просто обожаю. Я столько смеялась! Стругацкие, люблю, интересные у них вещи. А вообще, мне нравится историческая фантастика. Александра Мазина кто-нибудь читал?

А я Забужко гидую ще з часу "досліджень українського сексу". Дуже вже замовна (для західних грантів) і мерзенна була книга. Українська культура - цнотлива. Та й взагалі, я не бачу для чого таланту (коли той талант дійсно є) "здобрювати" творчість непристойностями задля самих непристойностей чи матюгами. Втім, на жаль, моє знайомство з сучасною літературою взагалі дуже обмежене. У мене просто фізично не вистачає часу на читання, а оскільки в мережі завжди можна знайти багато науково-популярних робіт чи наукових праць з історичних питань, які не входять до моїх професійних інтересів, то вони й стають у списку на прочитання першими. Та, мабуть, просто не вдасться запхати в одну голову все  Зате я дуже люблю давню літературу, особливо українську. На мій погляд, той пласт - набагато вагоміший, ніж те, що було створено з часу Котляревського. Шкода, що знають його поки одиниці. Моя заповітна мрія - видати не книгу вижимок (що уже робилося в різних збірниках), а цілу антологію. Тоді мабуть і явищ меншовартості було би менше.

Хулiганське фентезi просто обожнюю! Особливо Вольха и Лен! Дуже весело про весілля читати

Стругацкие "Понедельник начинается в субботу" это нечто! Над фразой: "Выбегалло забегалло?" я смеялась очень долго

К сожалению согласна. Мне ее первые книги нравились куда как больше! Хотя эти тоже можно читать, но уже без такого удовольствия.

Та фільм-то - нічого. Але якби не він, може екранізація би була зроблена, а так ніби і є.

Абсолютно вірно. Колись мені у випадково прочитаному на дачі чеському радянському детективі попалось дуже цікаве судження дуже "правильного" слідчого про епатажних письменників: "вони здатні тільки виливати на голови людям гній із свого нутра". На жаль, саме це ми бачимо зараз. Людина звикла дивитися на книгу не як на "уособлену правду життя" (що, взагалі, неможливо), а на моральний орієнтир. Вона бачить співзвучні собі думки героїв і порівнює зі своїми висновками. Якщо думки там будуть брудніші від найгіршого в думках нормальної людини, то що ж ми маємо? У мене після прочитання подібної "літератури" дійсно таке враження, ніби в гною вимазалася. Чи не краще тоді читати про якихось хоббітів, аби тільки в їхніх думках і вчинках було щось людське? 

Ви абсолютно вірно підмітили. Стається враження, що грубим способом намагаються підмінити ваші уявлення.

У Достоєвського присутні переживання героя навколо "ненормального" вчинку, а чим закінчується Лоліта (сподіваюсь, фільм достатньо точно відповідає твору)? Тут же - нічого подібного, це подається як даність, як щось само собою зрозуміле. Я не вловив жодної думки з цього приводу, тому і не зрозумів.

Чому Соломії, хіба її (Андрухович) так зовуть?

Мабуть мова йде про покійну Соломію Павличко. Та теж була... ой... але вона вже покійна, нема сенсу говорити.

Або вони там сильно округляють, або Ви дійсно, Ашнаре, залишили 60 000 - не повідомлення))

По першій статті зрозумів майже нічого (бо жорної книги не читав), але одна фраза, що була сказана Ашнаром, заставила мене посміхнутись:
"... позволяют то, чего Старший Брат добивался нудной промывкой мозгов и внедрением новояза..." 

//Це ви про що?// Виявилось, що то вони округляють. Вчора на форумі Ваше повідомлення було останнє - і знизу надпис "користувачі залишили 60 000 повідомлень", от.
// Якби ви ще й книжку читали, ви б зрозуміли...// Я такі книги боюсь читати. Дуже впєчатлітєльний)
//...наскільки круто я обійшовся з Роулінг// бідні, бідні фани  Роулінг хоча так їм і нада! 

Отредактировано lovej (2007-11-08 13:50:00)

Судячи з єдиного фільму по мотивам, що ледве його додивився   (бо в гостях був), її твори не доросли до того, щоб я їх читав.  
Моєю найвагомішою книжкою дитинства були карпатські сатиричні казки «Правда і кривда».
Наприклад в одній розповідається, що опришок вирішив позбиткуватися над недобрим попом і найнявся до нього, назвавшись при цьому різними іменами самому батюшці, його дружині і доньці. Вночі наробив збитків і втік, а у неділю прийшов до церкви. Піп, закінчивши відправу, виліз на казальницю і звертається до парафіян: -Дорогі мої вірники!, - побачив свого слугу і як зарепетує на всю церкву ім*я  - Найвасшлягтрафить!!! Попадя теж побачила слугу і собі: - Бийкоговидиш!!! А донька теж – тату, Всівонизлодії!!!
Загалом у цій книжці подібних казок аж три. У другій хлопчина- голяр підстриг цісарю півголови і поголивши пів бороди, назвавшись перед тим Чивинебачилитакого…

А Дэн Браун "Ангелы и демоны" читали? Что скажете?

Я "Ангелы и демоны" читала раніше, чим "Код да Винчи" і вони мені сподобалися набагато більше. "Код да Винчи" нудний.